Об’єкт: Ейе Йохансон
Рідне місто: Троллхетен, Швеція
Вік:39 - невдовзі відсвяткує сорокарічний ювілей



Вид: лірично-електронна людина із завше сумним поглядом, в яких, здається, можна побачити всі світові епохи
Любить: Portishead, Елвіса; переосмислювати електроніку на свій лад; архітектуру та дизайнерство
Це сьогодні Йохансон вважається одним із найкращих діджеїв та електронщиків. А були часи, коли маленький тоді ще Ейе дивився на сценічні образи популярного гурту Kiss і мріяв одягатися та фарбуватися так само, як ті співаючі чоловіки. До речі, саме з цього факту і з навязаної батьками любові до Елвіса все і розпочалося. Тому у віці чотирнадцяти років Йохансон вже вмів грати на фортепіано, саксофоні, кларнеті, бас та соло-гітарі.
У віці тринадцяти років Джей-Джей створив власний панк-гурт під назвою "Ніякого помилування". Своєю музикою хлопці виступали проти системи та цілого світу загалом. Та період панкування та занедбання законів тривав недовго, так як у пятнадцятирічному віці Йохансон почав захоплюватися джазом, любов до якого була нав'язана його ж батьком. Пізніше джазовий вокал можна буде почути у дебютному альбомі під назвою "Віскі".
І жив собі Ейе, слухав музику, експерементував з нею, грав для друзів, і вважав це лише тимчасовим захопленням. Йохансон тоді мріяв про карєру архітектора та дизайнера. йому навіть вдалося ним стати. У 90-му році Ейе вирушає до Лондона, де успішно займається графікою та дизайнерством. Так тривало аж до 96-го, доки у світ не виходить дебютна платівка "Віскі" як результат захоплення Йохансона грузивним Portishead'ом. Потім були ще сім платівок, які вважаються докорінною переосмисленою електроникою, саунд-треки до фільмів, світові турне. Відвідував Йохансон й Україну, де на розігріві у нього були харків'яни з гурту Lюк.
Музику Джей-Джея Йохансона можна охарактеризувати як суміш лірики, електроніки, суму, душевного миру та кохання. І все це поміщається у блондинистій голові шведа, який схожий більше на відлюдника, аніж на діджея світового рівня, - такі вже сумні його очі, така вже рідкісна його посмішка. Навіть якщо Йохансон і посміхається, то так невимушено і спокійно, що важко уявити його гигочучим на всі тридцять два. Адже довготривалі фізичні ефекти поки що невідомі.

Оксана Шамонова