Об'єкт: Максим Смірнов (гурт "The well")
Вид: людина, яка сидить за кермом альтернативної машини.
Вік: 23 роки
Рідне місто: Москва

Любить: Погляньте на історію створення російського альтернативного гурту "The Well" і ви побачите, що фронтмен пройшов крізь досить нелегкі перешкоди. Не зважаючи на те, що гурт відсвяткував вже десятиріччя свого існування, успіху він почав набувати лише протягом останнього року. Це по-перше. По-друге, можна написати окрему статтю про історію пошуків учасників гурту. Зрештою, на даному етапі свого існування хлопці дуже здружилися, плідно працюють у студях, виступають на концертах, загалом впевнено рухаються до того періоду в житті, коли маєш можливість записувати якісну і хорошу музику і при цьому не задумуватися про спонсорування.

У всій діяльності гурту Максу потрібно віддати належне.
Ще в далекому 1998 році у далекому місті Електрогорську було створено гурт "Колодязь" (саме так перекладається назва The well) трьома підлітками, які прагнули грати щось на зразок панк-року. І вони його грали. Та після біди, що трапилася у гурті - помер гітарист гурту - хлопці ще довго не могли знову займатися музикою. І вже з переселенням до Москви Макс знову сколотив гурт. Та самі "велівці" змінилися. Ними стали і дівчина, і навіть шкільний фізрук, який допомагав молодим музикантам.
Взагалі, бідна московська школа №533 і весь її педколектив, мабуть, здригаються, коли лунає ім'я Максима Смірнова. Мало того, що хлопці неодноразово порушували навчальний спокій панковими мотивами, а на шкільних концертах всі мали можливість послухати, що таке є справжня важка музика, так на одному з таких виступів хлопці просто помочилися у шкільний рояль. Після того випадку керівництво навчального закладу не витримало і показало пальцем на вихід.
Потім було наступне: вічні зміни репетиційних баз, так само вічні пошуки як не гітариста, то басиста, то барабанщика, і знову пошуки то гітариста, то басиста й барабанщика, постійна зневіра у тому, що робиш і в людях, з якими прагнеш пов'язати подальше майбутнє. Були часи, коли Макс не нехтував басом і хапав його до рук. Головне, аби творити. Між цим усім траплялися часті алкотреші, коли ввечері всі здаються такими близькими, а на ранок черговий гітарист повідомляє, що йде з гурту.
Та після одного з концертів у московському Будинку культури гурт потрапив на першу полосу газети. І саме тоді Макс задумався про подальше життя The Well'у, про ненадійність зі сторони учасників. Останні роздуми примусили музиканта взятися за голову і міцно натиснути на педаль альтернативо-двигуна. Він швидко зібрав нових музикантів, яких на сьогоднішній день не проміняє ні на кого у світі. І затишні репетиції у парадних під'їздах, де в основному збиралися друзі велівців, перетворилися на потужні концерти у столичних клубах.
Нині хлопці вже мають перший альбом, виступають на всіляких фестах. Побували навіть в Україні.
Можливо, саме тут слід згадати ту давню істину: чим довше людина йде до своєї мети, тим краще можна виправдати її (себто мету). Здається, тільки зараз хлопці, а особливо Макс, зрозуміли, що те, до чого вони так довго йшли, шукаючи музикантів та притулку у музичному просторі, варте їхнього нинішнього становища. Адже не так вже і погано для гурту, який почав жити - у буквальному розумінні цього слова - лише рік тому, виступати на одній сцені з Арією.

Оксана Шамонова