Але баби на час, форева онлі рок-н-рол…
Ще рік назад я б лише посміхнулася від тої фрази, тепер я навіть знаю, кому належить авторство цього геніального за своєю простотою рядка, а саме – «Братам Гадюкіним». Минулої осені я вперше побувала у Львові, і чоловік, у якого мені пощастило заночувати, порадив мені послухати їх пісні, наголошував він при цьому на тому, що то ціла філософія життя – їх пісенна творчість.
Перша пісня «гадів», як їх називають шанувальники, отже, перша пісня, яку я почула по радіо, була «Роксоляна», при чому довгий час я вважала, що це просто народна пісня, жартома кимось переспівана, і лише нещодавно я вирішила всерйоз прослухати їх основні, нашою мовою – найрозкрученіші творіння. Виявилось, що й справді творчість «Братів Гадюкіних» містить досить багато настанов для нинішніх і майбутніх поколінь українців.
Актуальна на сьогоднішній день тема патріотизму оспівується, якщо можна таке пафосне слово використовувати щодо їх пісень, у одному з їх хітів про «файне місто Тернопіль», але мені більш за все сподобались ще й такі рядки – «Побратими дорогі,сусіди поляки,наші дружні почуття від самого… серця…» Хто б ще, як не справжній українець, міг би таке сказати, ніби й не образили,але й без зайвих слів все зрозуміло. Досить іронічною є і пісня про Америку, в якій стверджується, що «мєчтає хоч би раз до Америки попасти Everybody» з масою прикладів тих маленьких радостей, що чекають в Америці на кожному кроці. Крім того, творчість «гадів» імпонує своєю спрямованістю на фольклор, зокрема у деяких піснях крім основних куплетів і приспіву, використовуються ще й коломийки, а також лунають вічні мотиви і образи, найкращим прикладом тут може бути пісня про жовті стрічки – «символ розлуки і печалі,жовті стрічки - більше надії немає…».
Пісні «Братів Гадюкіних» про кохання звучать дещо по-підлітковому, та з іншого боку – те, що є справжнім, не вимагає зарозумілості, тому і неможливо не погодитись зі словами «Коротке життя, ше коротша любов, чуства люблять гроші, а я їх не мав…», які були і залишаються актуальними ще не одне століття, так само, як і фраза про те, що «все минає, не минає тільки любов».
Тобто тепер, коли я вже маю певне уявлення про їх творчість, можу з впевненістю сказати, що недарма мені їх порадили послухати, і «Звьоздочку мою» я буду наспівувати ще не один день. Єдине, що не дає мені спокою, - це одна сумна деталь щодо цього гурту. Як відомо, створені вони були ще 1988 року, тобто вже 21 рік тому,але дізналася я про їх творчість лише зараз і одночасно дізналася, що саме зараз один з засновників «гадів» Кузя серйозно хворий, лікувався від раку,а також від гепатиту і потребує лікування за кордоном. Якщо комусь не байдужа доля людини і видатного музиканта, то на сайті гурту можна знайти реквізити банків, у яких відкрито благодійні рахунки для цього співака…
Марія Семашкіна
Перша пісня «гадів», як їх називають шанувальники, отже, перша пісня, яку я почула по радіо, була «Роксоляна», при чому довгий час я вважала, що це просто народна пісня, жартома кимось переспівана, і лише нещодавно я вирішила всерйоз прослухати їх основні, нашою мовою – найрозкрученіші творіння. Виявилось, що й справді творчість «Братів Гадюкіних» містить досить багато настанов для нинішніх і майбутніх поколінь українців.
Актуальна на сьогоднішній день тема патріотизму оспівується, якщо можна таке пафосне слово використовувати щодо їх пісень, у одному з їх хітів про «файне місто Тернопіль», але мені більш за все сподобались ще й такі рядки – «Побратими дорогі,сусіди поляки,наші дружні почуття від самого… серця…» Хто б ще, як не справжній українець, міг би таке сказати, ніби й не образили,але й без зайвих слів все зрозуміло. Досить іронічною є і пісня про Америку, в якій стверджується, що «мєчтає хоч би раз до Америки попасти Everybody» з масою прикладів тих маленьких радостей, що чекають в Америці на кожному кроці. Крім того, творчість «гадів» імпонує своєю спрямованістю на фольклор, зокрема у деяких піснях крім основних куплетів і приспіву, використовуються ще й коломийки, а також лунають вічні мотиви і образи, найкращим прикладом тут може бути пісня про жовті стрічки – «символ розлуки і печалі,жовті стрічки - більше надії немає…».
Пісні «Братів Гадюкіних» про кохання звучать дещо по-підлітковому, та з іншого боку – те, що є справжнім, не вимагає зарозумілості, тому і неможливо не погодитись зі словами «Коротке життя, ше коротша любов, чуства люблять гроші, а я їх не мав…», які були і залишаються актуальними ще не одне століття, так само, як і фраза про те, що «все минає, не минає тільки любов».
Тобто тепер, коли я вже маю певне уявлення про їх творчість, можу з впевненістю сказати, що недарма мені їх порадили послухати, і «Звьоздочку мою» я буду наспівувати ще не один день. Єдине, що не дає мені спокою, - це одна сумна деталь щодо цього гурту. Як відомо, створені вони були ще 1988 року, тобто вже 21 рік тому,але дізналася я про їх творчість лише зараз і одночасно дізналася, що саме зараз один з засновників «гадів» Кузя серйозно хворий, лікувався від раку,а також від гепатиту і потребує лікування за кордоном. Якщо комусь не байдужа доля людини і видатного музиканта, то на сайті гурту можна знайти реквізити банків, у яких відкрито благодійні рахунки для цього співака…
Марія Семашкіна
19.07.09
Інші новини по темі:
Коментарі (0)
