Ну, вже не знаю яким має бути фестиваль, аби виділитись серед сили-силенної собі подібних. Але «Підкамінь» таки запам’ятається. Головно завдяки місцю проведення. Природа, храм і велетенська камінюка – можна сто разів описати, але краще 50 разів побачити.







Другий беззаперечний плюс – безкоштовний вхід. Взагалі, теоретично не платити могли тільки ті, що у вишиванках, але і голий не бачив кому платити, навіть якби мав на те велике бажання. А, може, та жіночка десь коло входу, що продавала футболки і бандани і була таким собі кондуктором-контролером?.. Ще всюди висіли оголошення, що проживання в наметовому містечку і лісі (!) коштує щось там гривень 30. Кому їх давати? В дятлове дупло встромити чи що? Одним словом, спасибі, що пожаліли наші кишені.

Ну і звичайно, багатьох порадували нескінченні плеяди ларьків з чіпсами, пивом та іншими канцерогенними препаратами. Мабуть мислилось, щоб на кожного випадало щонайменше по ларьку.



А тепер подивіться на це обличчя:



Уявіть, завершення першого дня, відспівали «Тінь Сонця», відгримів Середа…і починає до ночі лабати якесь стрьомне диц-диц. УжААс. Але мою думку, певне, таки більшість не розділить, бо під туц-туц того горе-ді-джея таки гоцала пристойна кількість люду.

Але нехай. Пофестивалили добре. Не зрозумійте неправильно, я люблю села і сільських жителів, але обличчя (ееее…обличчя?) ТИХ місцевих, які завітали на свято цьогоріч мене лякали(фото не пройшло цензуру).

А, ну і дощ. Хоча більшості, по-моєму, він тільки додав романтики, а меншість була вгашена. Коротше, фест харош, автор жжот, давай ісчо і т.д і т.п.

Наташа і Альоша