Ну що ще можна написати про концерт Лакрімози, крім як вундербар унд вундершьон! Спробую хіба що додати.
Почну з радісного факту: на відміну від минулорічного концерту, на цей раз можна було фотографувати. Знімати відео теоретично не можна було, але це лишилось лише сухою теорією. Отож погасло світло, всі подіставали свої мильниці, аби завпєчятліть появу Тіло. І що? Замість жаданого мущіни на сцену винесли невеликий екран. В ньому з”являється обличчя. Тіло...співає...отакої! невже нас кинули? Що, весь концерт дивитимемось тєлєк?! Але ні, свєршилось!! Нарешті з”являється він! Наш екстаз не описати. Вольф з роками тільки молодшає. Серйозно, цього року пощастило стояти під самісінькою сценою, тож знаю, що пишу. Що далі? А далі найкращі старі і не гірші нові пісні, два виходи на біс і роздача автографів. Але про останнє воліємо не згадувати. По-перше, не ясно було, де буде та автограф-сесія, тинялись по всій території. Нарешті сказали, що десь коло автобуса. Загалом прочекали десь з годину, і в кульмінаційний момент, себто коли почали впускати бажаючих отримати підпис, виявилось, що пройти можуть ті, хто має якийсь там пропуск, або за 50 гривень... що за пропуск? Ну якщо ви купили чашку за 130 ре, або футболку за 200, то, можливо, вам пощастить отримати той клятий пропуск на автограф-сесію. А коли ні і грошей нема, то ласкаво просимо на останнє метро. Але то все дрібниці.



















Приїздіть ще, біс бальд!

власкор muzspilnota.org.ua
Наталка Шевчук